Музейное пространство Гомельщины и Черниговщины
Проект "От партнерства местных музеев к широкому трансграничному культурному сотрудничеству"

Музей під відкритим небом Древлянський град та спроба реконструкція стародавньої навігації Середнього Подніпров’я

Петраускас Андрей Вальдасович, кандидат исторических наук, Институт археологии Академии наук Украины.

Археологічні та етнографічні музеї під відкритим небом являють собою один із найбільш динамічно розвиваючихся сегментів музейної справи в Україні. Використання оригінальних етнографічних експонатів, натурних реконструкцій рехомих та нерухомих археологічних об’єктів, широкий культурно-хронологічний діапазон та інтерактивний характер експозиції дозволяють створювати науково обгрунтовані музейні комплекси, які цікаві не тільки вузькому колу науковців і спеціалістів, а також широкому колу відвідувачів, які цікавляться історією.

Музеї просто неба — open air — спосіб експонування, який дає можливість демонструвати пам’ятки матеріальної і духовної культури в умовах, максимально наближених до природних. За спостереженнями фахівців, це дозволяє реалізувати більш образний і всебічний показ музейних матеріалів і робити це без відриву від реальних умов існування [1, с. 7, 8]. Пізнавальне значення і емоційний вплив таких музеїв дуже значні. Загалом означений підхід до демонстрації експонатів визнаними авторитетами в галузі народознавства вважався найкращою, найдосконалішою, самою життєвою і самою бажаною формою [2, с. 62] [3, с. 133]. Музеї просто неба формуються на основі нерухомих об’єктів і архітектурно-ландшафтних комплексів, створюваних пам’ятками та їх природним оточенням. Як місце зберігання та експонування таких об’єктів виступає музейна територія. Скансени можуть поєднувати різні види пам’яток: археологічні, дерев’яної архітектури, побутові, виробничі, етнографічні тощо. Досвід створення та функціонування музеїв просто неба свідчить про їх значну роль у збереженні та популяризації історико-культурної спадщини, розвитку туризму. З урахуванням уваги до археологічної спадщини, особливо останнім часом, створення археологічних парків, скансенів, археодромів та експериментальних поселень називалось серед найактуальніших в числі нових підходів до тематико-експозиційних комплексів, а скансенологія — наука про музеї під відкритим небом — була запропонована до виділення у окремий розділ музеєзнавства [4, с. 89–94; 5, с.78–89; с. 132; 6, с. 49, 50; с. 145–155].

Протягом багатьох років роботи по розбудові музею під відкритим небом проводяться на городищі в ур. Бабина гора в м.Олевськ Житомирської обл. На вибір саме цього городища як перспективного об’єкту для довготривалих досліджень з метою вивчення проблеми генезису та розвитку середньовічного поліського міста значно вплинуло те, що городище та прилеглу до нього територію не пошкодили більш пізні антропогенні втручання — зберігся первинний ландшафт, вона знаходиться в єдиній комунальній власності, на її території відсутні будь-які комунікаційні мережі. До того ж поруч із пам’яткою знаходяться важливі транспортні залізничні та автомобільні шляхи сполучення.

З 2009 р.проводяться регулярні планомірні археологічні дослідження Олевського археологічного комплексу: городища, посаду та прилеглої поселенської округи. В результаті встановлено конструктивні особливості оборонних споруд, внутрішнього планування майданчика городища, хронологію його функціонування. Виявлено велику кількість цікавих речових знахідок: ліпний та гончарний посуд, прикраси, інструменти та ін. На дитинці городища виявлено, досліджено і вже частково реконструйовано унікальну гідротехнічну споруду — древлянський колодязь. Створення музейного комплексу, основа якого присвячена древлянському граду, викликано також важливою роллю міста в історії розвитку східних слов’ян. Варяги називали Київську Русь Гардарікою — країною міст. Міста були адміністративними, торговими та ремісничими центрами прилеглої до них округи. Одним із таких стародавніх міст можна вважати Олевськ.

Зважаючи на важливість і, в багатьох випадках, унікальність виявлених знахідок, добру збереженість археологічної пам`ятки та перспективність її експонування як унікального туристичного об’єкту, міською радою м. Олевськ 19 квітня 2011 р. було прийнято рішення № 71 про надання території городища та прилеглої до нього площі статусу заповідника.

Паралельно із археологічними розкопками проводились роботи по експериментальному відтворенню давньоруських ремесел та промислів, рухомих та нерухомих об`єктів, виявлених під час дослідження городища.

Після довготривалих консультацій із вітчизняними спеціалістами та фахівцями з різних європейських країн, було визнано важливість і перспективність створення на місці городища в урочищі Бабина гора в м. Олевськ Житомирської обл. музею під відкритим небом.

Під час розкопок отримано важливі дані про планувальні та конструктивні особливості городища, яке запропоновано до музеєфікації. Досліджено конструктивні особливості оборонних споруд: валу та рову, кам`яної дороги по периметру внутрішнього майданчика городища, побутових та господарських об`єктів.

Результати археологічних досліджень було апробовано на двох міжнародних археологічних конференціях 2010 р. (23–25 квітня) «Населення лісової зони Східної Європи: система заселення, господарство, культура» та 2011 р. (30 вересня — 3 жовтня) «Середньовічні міста Полісся» за участю науковців з провідних наукових установ України, Білорусі, Латвії, Голландії, Чехії та Польщі.

Для наукової апробації концепції майбутнього музею та проведення попередніх робіт по підготовці рухомих та нерухомих експонатів музею-скансену «Древлянський град» підготовлено та проведено два міжнародних науково-практичних семінари з експериментальної археології: в серпні 2011 р. «Експериментальна археологія: ремесла та промисли населення лісової зони Східної Європи» та в травні 2012 р. «Експериментальна археологія: стародавня металургія та металообробка» за участю науковців з України, Білорусі, Чехії, Франції, Росії, Польщі та Грузії.

Експозиція музею включатиме три головних розділи: городище, передмістя та розділ живої історії — етнографічний.

Одним із складових елементів експозиції музеїв-скансенів на території Середнього Подніпров’я та музею під відкритим небом Древлянський град можуть бути стародавні водні транспортні засоби, які відігравали важливу роль у вітчизняній історії. Саме з їх допомогою відбувалося пересування водними артеріями Східної Європи. Вони приводили в дію торгівельні та культурні конакти між різними регіонами Півночі та Півдня, Сходу та Заходу. Відомий за стародавніми пісемними повідомленнями шлях із Варяг у Греки сполучав дві потужні цивілізаційні центри Чорномор’я та Прибалтики і значною мірою визначив формування таких державних утворень, як Київська Русь та Велике князівство Литовське. Проте не зважаючи на таку важливу роль для розвитку різного роду зв’язків, системи заселення і навіть формуванння державних структур дослідження стародавніх водних транспортних засобів за археологічними матеріалами так і не стала темою окремого фундаментального дослідження. Включення стародавніх човнів до експозиції музеїв скансенів суттєво сприятиме науковому вивченню цього важливого і малодослідженого питання вітчизняної історії.

Човни виготовлені шляхом видовбування із цільного стовбура дерева, човни із розведеними шляхом розпарювання бортами та човни і судна більш складної набірної конструкції можуть становити собою один із найбільш привабливих елементів експозиції музеїв скансенів, які мають безпосередній вихід до природніх водоймищ. Багаторічний досвід використання стародавніх човнів як елемента інтерактивної музейної експозиції в европейських скансенах (особливо в Швеції) засвідчує їх привабливість для широких верств відвідувачів. Зауважимо, що вони використовуються як для огляду і експлуатації відвідувачами, так і під час історичних фестивалів та реконструкцій (навіть для туристичних переходів через Атлантичний океан).


Рисунок 1
— Натурна модель стародавнього моноксила з нарощеними бортами


Рисунок 2
— Моноксил XIV ст. виявлений біля с. Старосілля

На археологічній базі в м. Олевськ в рамках програми з експериментальної археології та розбудови музею скансену проводяться роботи по відворенню натурних реплік стародавніх водних транспортних засобів. Досліджуються особливості використання різних типів інструментів. Проведено пошуки давньоруських та слав’янських деревообробних інструментів, виготовлено їх репліки із дотриманням відповідності до морфологічних особливостей та особливостей техніки їх виготоввлення. Вивчаються властивості різних порід деревини для виготовлення човнів. Проведено виготовлення та випробування на воді 7 натурних моделей різних типів та конструкцій (рис. 1).

З урахуванням набутого досвіду з 2015 р. проводяться роботи по дослідженню та створенню натурної моделі знахідки стародавнього моноксила XIV ст., виявленого біля с. Старосілля Волинської обл. (рис. 2). На сьогоднішній день він являє собою єдину відому пам’ятку такого типу. Особливості кострукції човна, розміри, форма бортів, порода деревини та місце виявлення дозволяють співвідносити його з човнами-моноксилами, які згадуються в візантійських джерелах та відомими із пізньосередньовчіних джерел [7, с. 127–141] (рис. 3).


Рисунок 3
— Зображення козацьких човнів на Чорному морі

В рамках досліджень стародавніх водних транспортних засобів проведено випробування човнів різних типів і конструкцій для переходу дрібних, середніх та крупних річках (Уборть, Ірша, Тетерів, Прип’ять, Дніпро). Під час довготривалих переходів проводились спостереження за вантажопідйомністю, швидкістю човнів, а також за особливостями ходових властивостей різних типів човнів під час пересування по різних типах водоймищ.

З метою вивчення особливостей використання різних порід деревини для виготовлення човнів, а також дослідження питань формування полого тіла човна із дерева під час його вирощування на території етнопарку с. Юрово Олевського р-ну було закладено експериментальну ділянку (1 га) верби білої, яка за даними археологічних та писемних джерел використовувалась для виготовлення човнів.

На р. Дніпро розташовані такі надпотужні культурно просвітницькі музейні комплекси під відкритим небом як Національний заповідник «Хортиця», Національний історико-єтнографічний заповідник «Переяслав», Трахтемирівський ландшафтний парк, та багато інших. Використання в їх експозиції старождавніх водних транспртних засобів може значно підвищити їх туристичну привабливість.

Одним із перспективних напрямків розробки історичної реконструкції та розбудови міжмузейної кооперації може бути історична реконструкція стродавнього суднобудування та навігації на Дніпрі. Як відомо за повідомленнями Констянтина Багрянородного та джерелами пізнього середньовіччя, вона включала в себе виготовлення заготовок — моноксилів (пізніше, труб) у верхів’ях Дніпра і їого допливів, спуск їх до Середнього Дніпра, де вони додатково облаштовувались вітрилами та іншим обладнанням і подальша їх мандрівка до пониззя Дніпра і моря.

Подібна реконструкція має важливе наукове значенння для вивчення фундаментальних питань історії Східної Європи, які на жаль, малодосліджені на сьогодні (конструкція моноксилів, лодій та ін.). Розбудова даного напрямку створює перспективній і цікавий туристичний маршрут великої протяжності. Розробка та експлуатація данного туристичного маршруту та історичної реконструкції стродавнього суднобудуванння сприятиме кооперації та більш тісному співробітництву музеїв бассейна Дніпра України та Білорусі і в перспективі Балтійського та Чорноморського регіонів.

Література

  1. Маковецкий, И. В. Принципы организации музеев под открытым небом и их задачи / И. В. Маковецкий // Советская этнография. — 1963. — №2. — С. 7–18.
  2. Семенов-Тяньшаньский, В. П. Перспективы Государственного центрального географического музея в Ленинграде на 2-ю пятилетку / В. П. Семенов-Тяньшаньский, А. И. Филиппов // Советский музей. — 1932. — №4.
  3. Соколов, Б. М. Построение и деятельность советских этнографических музеев / Б. М. Соколов // Советская этнография. — 1931. — №3–4. — С. 125–135.
  4. Відейко, М. Ю. Заповідник та археологічний фестиваль в Біскупіні (Польща) / М. Ю. Відейко // Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000–2001 років. — Київ, 2002. — С. 89–94.
  5. Кепін, Д. В. “Археопарки”: проблеми та перспективи / Д. В. Кепін // Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000–2001 років. — К., 2002. — С. 78–89; Кепін Д.В. Типологічна характеристика музеїв просто неба / Д. В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства. — Київ, 2007. — Вип. 12. — С. 131–155.
  6. Титова, О. М. Музейний показ давніх жител Українського Полісся (за археологічними матеріалами) / О. М. Титова // Праці Центру пам’яткознавства. — К., 2002. — Вип. 4. — С. 49–71; Титова, О. М. Музеї просто неба на Київщині / О. М. Титова // Від Трипільської культури до сучасності (Відпочивайте в селах Київщини): Путівник-довідник / Упорядник О. В. Трачук. — Київ, 2003. — С. 145–155.
  7. Воронов, С., Зоценко, І., Мазурик, Ю., Петраускас, А., Хомич, П. Реконструкція пересування середньовічними водними шляхами / С.А. Воронов та інш. // Середньовічне Подніпров’я в системі між цивілізаційних контактів між Балтією та Чорномор’ям. — Київ : видавець Олег Філюк, 2017. — С. 127–141.

Публікація була підготовлена за підтримки Європейського союзу. Повну відповідальність за зміст публікації несе громадська організація "Білоруський зелений хрест". Вона ні в якому разі не повинна розглядатися як відображення офіційної позиції Європейського союзу.