Музейное пространство Гомельщины и Черниговщины
Проект "От партнерства местных музеев к широкому трансграничному культурному сотрудничеству"

Єврейські адреси Чернігова

Мудрицкая Виктория Григорьевна, заведующая научно-экспозиционным отделом Черниговского исторического музея им. В. Тарновского.

Україна — держава з яскравим поліетнічним складом населення, тому дослідження історії єврейських общин, в тому числі і регіональні, є важливою складовою досліджень етнічної історії взагалі. Чернігівська єврейська община має багатовікову історію. Є дані, що євреї в Чернігові з’явилися за часів Київської Русі (вперше — іудеї з Хазарії); також є посилання на респонси англійського галахіста ХІІІ ст., де є посилання на «рабби Ицхе [рабби Ицхак] из Чернигова» [1].

Подальший період історії Чернігівщини є дуже складним і буремним, відповідним є і історія єврейської общини. У 1623 р. Владислав IV видав універсал про висилку євреїв з Чернігівського воєводства, оскільки місцеві купці та ремісники скаржилися на євреїв-конкурентів. Але наказ не був виконаний. Є відомості про вигнання, погроми та вбивства євреїв під час військових подій ХVII –XVIII ст., у 1736 р. у Чернігівському полку було тільки 49 євреїв (28 чоловік и 21 жінка) [1].

У ХІХ ст. ситуація поступово змінюється. У 1794 р. дозволено проживання євреїв в деяких частинах імперії, в тому числі і на Чернігівщині. За даними 1838 р. в Чернігові проживало 3 000 євреїв, а всього по губернії — 18 696. За статистичними даними 1897 р. в Чернігові з 27 716 жителів — 8 780 євреїв, тобто 30% [2, с. 148–149]. Відповідно єврейське населення відігравало значну, в першу чергу економічну, роль у житті Чернігова в цей період.

Під час погрому 1905 р. єврейське населення Чернігова також постраждало, переважним чином матеріально, але деякі були вбиті (рис. 1).


Рисунок 1 — Могила Нохіма Туровського, який загинув під час погрому 1905 р.

Більше половини погромів відбулося саме в Чернігівській губернії (329 із 650). Засуджуючи погроми, відомий український письменник Михайло Коцюбинський написав у 1906 р. новелу «Він іде». Після цих подій багато заможних євреїв виїхали з Чернігова за кордон. Погроми продовжилися і у 20-х рр. ХХ ст., під час Другової світової війни більшість євреїв, що лишилися, була вбита, а історичні пам’ятки, в тому числі і єврейські, зруйновані.

Але, незважаючи на це, 1300-літній Чернігів і досі лишається одним із найвідоміших історичних міст в Україні. Крім традиційних туристичних маршрутів, розроблені і тематичні екскурсії, зокрема «Єврейська історія Чернігова». В першу чергу для іноземних гостей, переважно євреїв, які мають родинні зв’язки з Чернігівщиною. В останній час з’являється все більше туристів, яких цікавить не тільки класичний набір туристичних об’єктів і тому деякі єврейські пам’ятки включаються в загальний екскурсійний контекст.

Подібні теми вимагають пошуку відповідних матеріалів, які дуже розпорошені. Фактично ця тема раніше була непопулярною за відомих причин і тільки з кінця ХХ ст. — початку ХХІ ст. з’явилася ціла низка видань за цією тематикою.

У 2003 році з’явився довідник «Документи з історії євреїв у Державному архіві Чернігівської області» [3]. Того ж року Чернігівська єврейська община видала «Книгу памяти евреев Черниговщины, погибших в годы Второй мировой войны». Упорядником її є колишній малолітній в’язень Яков Сокольський [4]. 

Значна кількість документів, що стосуються історії Голокосту Чернігівщини, знаходиться в архіві Управління СБ України у Чернігівській області.


Рисунок 2 — Єврейське кладовище у Чернігові. ХIX–XX ст.

У 2009 р. вийшло у світ видання «Єврейське населення Лівобережної України в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.» [5]. Ці книги, як пізніше і інші, було видано за фінансової підтримки Міжнародного громадського об’єднання «Центр Джойнт» та інших єврейських організацій.

Окремі видання присвячені єврейським кладовищам, які одночасно є і місцем пам’яті, і предметом наукових досліджень, і туристичним об’єктом. Єврейське кладовище в Чернігові існувало з ХІХ ст., закрите у 1970-х рр. (рис. 2) було частково зруйноване (за спогадами місцевих мешканців — нацисти навмисно проїхалися танками) під час Другої світової війни [6, с. 104–151].

Впродовж 13-ти років в місті проводиться Міжнародний науковий семінар «Євреї Лівобережної України. Історія та культура», серед організаторів якого Чернігівська єврейською община, Благодійний Єврейський фонд «Хасде Естер», Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського. Він концентрує навколо себе науковців, які займаються і єврейською темою в тому числі. Коштом МГО «Джойнт» матеріали щороку друкуються, також більшість матеріалів у форматі PDF доступні у інтернеті. Цікаву інформацію містять різноманітні сайти, наприклад сайт http://jewua.org/, що презентує матеріали з історії єврейських общин, в тому числі і ілюстративні. 

Серед збережених пам’яток історії євреїв Чернігова привертає увагу будинок колишньої синагоги. На початку ХХ ст. в Чернігові було 27 православних церков, 1 костел та 4 синагоги. За даними відомого чернігівського архітектора А. А. Карнабеда хоральна центральна чернігівська синагога була споруджена у 1863 році за проектом архітектора Щитинського [7, с. 3], за іншими — відбудована 1862 р. після пожежі [8, с. 293]: «Цей будинок є рідкісним зразком архітектури 19 ст., який дійшов до нашого часу майже без змін. В приміщенні було декілька входів, два просторих зали, північна частині була двоповерховою, під будинком у західній частині знаходився досить великий склепінчастий підвал, обов’язковим була наявність великої кількості вікон. Півциркульні віконні та дверні отвори першого поверху та лучкової форми вікна другого надають будинку певної імпозантності. Двоколірне фарбування є традиційним для того часу: площини стін — кольору золотава вохра , а карниз, пілястри та віконні та дверні отвори — білого» (рис. 3).


Рисунок 3 — Хоральна синагога. 1860-ті рр.

У 1920-рр. чернігівську синагогу, як і інші українські синагоги, було закрито, як писали тоді в газетах «по требованию трудящихся » і в будинку з частковим переплануванням розмістили Палац піонерів. Як і більшість споруд в цьому районі, приміщення постраждало під час Другої світової війни, а вже після відбудови у повоєнні роки тут розмістилися різні установи та заклади, зокрема, палац піонерів, ДТСААФ . А у 1988 році розмістився Театр для дітей та молоді — Молодіжний або Молодий театр [7, с. 3]. На сьогодні в Україні збереглося 120 будинків синагог [8, с. 10].

Останнім часом в Чернігові стала популярною тема вивчення та збереження дерев’яної архітектури та різьблення. Гарним зразком є будинок ХІХ ст., що належав купцю Гозенпуду (рис. 4). З. Гозенпуд — власник млина на Стрижні та магазинів з продажу хутра. На початку ХХ ст. виїхав до США, перед від’їздом подарувавши свій будинок для притулку дітей-сиріт і дітей з малозабезпечених сімей [8, с. 149].


Рисунок 4 — Будинок З. Гозенпуда. Кінець ХIX — початок XX ст.


Рисунок 5 — Будинок І. Маркельса. Кінець ХIX — початок XX ст.

В Чернігові райони компактного проживання євреїв розподілялися більше за соціальною ознакою, бідні жили в районі Лісковиця, заможні — в центрі міста. Відомою у Чернігові свого часу була родина Маркельсів. Будинок по вул. Кирпоноса (рис. 5) належав гласному Чернігівської думи, члену міської управи Ісааку Маркельсу, власнику однієї з найбільших аптек у місті. Закінчити гімназію, університет св. Володимира, отримати звання провізора він зміг завдяки своєму батьку Кальману, який виграв у лотерею 200 тисяч рублів. 

Традиційним містом розселення євреїв була також вулиця Воскресенська, колишня Муринсона. Тут і досі зберіглося багато дерев’яних будинків початку ХХ ст. В одному з них народився і провів дитячі роки Борис Рівкин, в майбутньому відомий льотчик, Герой Радянського Союзу.

Уродженець Гомельщини, Герой Радянського Союзу Залман Віхнін брав участь у звільненні Чернігова від нацистів, загинув 26.09.1943 р. під Новою Іолчею і похований в Чернігові. Його іменем названа одна із вулиць міста.

Одним із шляхів концентрації матеріалів про єврейську історію є проведення різноманітних заходів, пов’язаних з цією темою, створення виставок. Впродовж декількох років у приміщенні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту відкриваються виставки, які презентують предмети юдаїки із музейного зібрання (які були попередньо атрибутовані), різноманітні документи, архівні та зібрані у місцевих мешканців, тощо. Окремо виділені теми участі євреїв на фронті, євреїв — партизан, праведників, темі гетто. Важливим аспектом є збереження пам’ятних місць, пов’язаних з Голокостом. Найбільш відомими є у Березовий Рів та Рашевщина.

Отже, єврейська історія в Чернігові є невід’ємною частиною історії міста, наразі готується окреме видання путівника по єврейському Чернігову, який стане у нагоді науковцям, екскурсоводам та туристам.

Література

  1. Электронная еврейская энциклопедия. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://jewishencyclopedia.ru/?mode=article&id=14668&query=
  2. Кузнєцова В., Мудрицька В. Єврейські пам’ятки Чернігова: екскурс в історію / В. Кузнєцова, В. Мудрицька // Чернігівщина inkognita / — Чернігів, 2004.
  3. Морозова А., Полетун Н. Документи з історії євреїв у Державному архіві Чернігівської області / А. Морозова, Н. Полетун. — Ніжин, 2003.
  4. Книга памяти евреев Черниговщины, погибших в годы Второй мировой войны. — Нежин : Аспект-Поліграф, 2003 г.
  5. Морозова А. Єврейське населення Лівобережної України в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. / А. Морозова — Київ, 2009.
  6. Карнабед А., Пильник Л., ШульманА., В. Величко В. Некрополі Чернігівщини / А. Карнабед та інш. // Некрополі України. — Київ, 1999.
  7. Карнабіда А. Памятки єврейської культури в Чернігові / А. Карнабіда // Тхія. — 2002. — №1(50).
  8. Кузнєцова В., Мудрицька В. Єврейські пам’ятки Чернігова: екскурс в історію // Чернігівщина inkognita/ — Чернігів, 2004.

Публікація була підготовлена за підтримки Європейського союзу. Повну відповідальність за зміст публікації несе громадська організація "Білоруський зелений хрест". Вона ні в якому разі не повинна розглядатися як відображення офіційної позиції Європейського союзу.