Музейное пространство Гомельщины и Черниговщины
Проект "От партнерства местных музеев к широкому трансграничному культурному сотрудничеству"

Місцева громада в музеї: від пасивності до партиципасивності

Зоць Тетяна, директор Прилуцького краєзнавчого музею імені В. Маслова.

Д. Камерон запропонував розглядати музей як специфічну комунікативну систему, у якій відвідувач розглядається як повноправний суб’єкт музейної діяльності.

Слід зазначити, що музеї не існують осторонь культурних, суспільних та історичних процесів — вони є повноцінними свідками, учасниками й навіть творцями змін. У результаті останніх політичних подій, які відбулися в нашій країні, зростає прагнення суспільства більше дізнатися про свою історію, культуру, традиції. Громада поступово переходить від пасивності до активних дій, а точніше до участі в цих процесах — партиципативноті.

З одного боку, здавалося, музей має чітко врегульоване поле щодо своєї діяльності, що визначається в першу чергу Законом України «Про музеї та музейну справу». Але з іншого, як виявляється, нині суспільству не байдуже, що відбувається в житті сучасних музеїв, і воно може вимагати свого бачення висвітлення тих чи інших подій. Для цього в музеях існують дорадчі органи, які уповноважені певною мірою рекомендувати або ж і впливати на роботу закладу. Тож виникають питання: чи є громада лише пасивним споживачем музейних послуг? чи вона може брати участь в роботі музею та впливати на те, якою установі бути завтра?

У 2015–2017 роках Прилуцький краєзнавчий музей імені В. Маслова працював у проекті COMUS — спільному проекті Ради Європи і Європейської Комісії «Урбаністичні стратегії в історичних містах, скеровані громадами», спрямованому на розробку інноваційних моделей міського планування, покликаних на розв’язання практичних проблем в історичних містах. Проект передбачав комплексну взаємодію органів влади всіх рівнів і місцевих громад з метою покращення наявного міського середовища невеликих історичних міст, зупинення деградації історичного середовища та заохочення місцевих мешканців до активної участі в процесі ухвалення рішень і розробки стратегії розвитку міста. Робочою групою проекту проведено опитування населення, у тому числі, молоді щодо проблемних питань розвитку міста й галузі культури, зокрема. Як результат — сформована головна проектна ціль — створення культурномистецького молодіжного центру — своєрідного культурного кластера, який би вирішував такі актуальні для міста питання, як-от: відновлення пам’ятки місцевої архітектури, збереження музейних фондів і запровадження системи «відкриті фонди», створення картинної галереї, оскільки музейна колекція нараховує понад три тисячі одиниць мистецтва, формування молодіжного осередку, місця сімейного відпочинку, центру розвитку туризму. Питання відкритих фондів і галереї продиктовано саме небайдужими містянами, які вболівають за музейні колекції, що мало представлені великому загалу й залежуються в запасниках.

У період глобалізації музеї впроваджують нові форми музейної діяльності, які спрямовані на діалог з громадою для вирішення конкретних проблем, проведення спільних виставок, заходів. Цей діалог відбувається й на території нашого місцевого музею, який перетворюється на своєрідну платформу, де обговорюються та вирішуються культурні питання громади. Сучасний музей вивчає смаки та побажання відвідувачів, особливо місцевої громади, аби формувати свою роботу відповідно їх запитів.

Яким має бути музейне спілкування та форми роботи з громадою? Схеми співпраці музею з громадою у якості центру місцевої активності можуть бути представлені у вигляді наступних ланцюгів:

Музей → громада → школа → родина.

Музей → органи влади, неурядові громадські організації.

Музей → благодійники → меценати → спонсори. Так як деякі музеї відносяться до комунальної власності, підтримка їх з боку місцевої громади є вирішальною, і тому установи намагаються більш активно працювати зі своїми спільнотами. Музейники демонструють свою роботу поза межами експозиційних площ, тим самим рекламують себе та доносять громадськості важливість та значимість діяльності свого закладу. Так, на базі Прилуцького краєзнавчого музею імені В. Маслова п’ять років працювала школа «Юного екскурсовода». Нашою установою було започатковано цикл телепрограм на місцевому телебаченні «Історія в музейних експонатах». У рамках відзначення державних та загальноміських свят колективом музею постійно демонструються на міських імпровізованих візійних майданчиках виставкові проекти. Серед дієвих форм роботи — акції «Купуй один квиток приходьте удвох», «Подаруй експонат музею» тощо. Остання акція дає відчуття причетності кожного до загальної важливої справи — формування музейної колекції та збереження культурної спадщини народу, нації.

Фінансова скрута в державі часто позначається й на фінансово-господарській діяльності музейних установ. Вирішення подібних проблем потребує сторонньої допомоги. У таких випадках доводиться звертатися до представників місцевих органів самоврядування, чи до громадських організацій, приватних підприємців або ж просто до окремих городян. Таким чином у музеї формується коло друзів, які завжди допомагають у вирішенні різних проблемних питань. Це зменшує навантаження на місцевий бюджет, підвищує статус благодійника, формує позитивний імідж усієї територіальної громади, яка стає причетною до культурно-просвітницької діяльності.

Музеї ХХІ ст. стали набагато ближче до відвідувачів та більш відкритими для них. Деякі заклади створюють експертні ради, дорадчі органи, аби ефективніше планувати свої майбутні програми роботи та музейні проекти. Експертні ради із залученням представників місцевої громади можуть стати посередниками для вирішення конфліктних ситуацій між музеєм та спільнотами. Ради забезпечують зв’язок музею із середовищем. Члени ради спілкуються з тими категоріями людей, чия підтримка для музею є важливою. Громадські діячі, делеговані до таких дорадчих органів, добре знають уподобання містян та можуть з ними успішно комунікувати. Місцеві активісти володіють навичками впровадження змін в міському середовищі і можуть убезпечити музей від тих чи інших загроз. Так, на базі Прилуцького краєзнавчого музею імені В. Маслова уже 30 років діє товариство «Краєзнавець», яке на музейній платформі об’єднало любителів історії рідного краю та культури. Члени товариства — переважно люди літнього віку, але вони є представниками тієї «старшої інтелігенції», яка завдяки заслуженому авторитету може впливати на громаду та формувати її думку.

Музей як культурно-освітній заклад сприяє розвитку інформаційної та духовної культури як суспільства загалом, так і окремої особистості. Мабуть, невелика частка музеїв України може прийняти кожного відвідувача, зокрема відвідувачів з особливими потребами. Вони часто фізично не мають можливості потрапити до музею. Окрім того, люди з обмеженими можливостями переважно живуть у своєму особливому світі. Завдання сучасного суспільства — зробити для них максимально зручні умови для життєдіяльності та духовного розвитку.

Чи може музей допомагати долати життєві труднощі? У цьому контексті робота музеїв полягає в тому, аби перетворити людей з особливими потребами з пасивних спостерігачів на активних користувачів музейними послугами. Сучасні технології дозволяють музейникам розробляти та запроваджувати інтерактивні форми роботи з такою категорією відвідувачів. У Прилуках активно діє Центр соціальної реабілітації дітей з інвалідністю «Світанок», вихованці якого залюбки відвідують краєзнавчий музей. У місті функціонують міськрайонні відділення УТОС та УТОГ. Члени цих організацій є активними учасниками культурного життя міста. Так, у виставковій залі музею було відкрито виставку іграшок «Повір у себе» Андрія Лісового, який має вроджені вади слуху й мовлення. Виставка була благодійною. Усі кошти, зібрані з виставки, передано на лікування онкохворій молодій талановитій прилучанці. Музей дав можливість повірити в себе всім людям з обмеженими можливостями на прикладі одного та продемонстрував активність громади у вирішенні життєво важливих питань.

Зв’язки з громадськістю — це первинний інструмент у формуванні суспільної думки. Зв’язки з громадськістю, як і рекламна діяльність чи промоції, не лише можуть збільшити аудиторію відвідувачів, але, найголовніше — посилюють позицію закладу в суспільстві. У маленьких провінційних містах, на зразок Прилук, музеї повинні стати платформами для створення культурних кластерів, своєрідної платформи для громадського спілкування містян. Музеї повинні сприяти формуванню культурної політики міста, залучаючи громаду, зокрема молоде покоління, до проблем збереження історичної спадщини, національних традицій, місцевих звичаїв через можливість самим стати дійовими особами у цьому процесі. Робота музею має мотивуватися формуванням у представників громади потреби відчувати себе активними учасниками життя закладу та бажанням постійно повертатися до музею в пошуках нових вражень.


Публікація була підготовлена за підтримки Європейського союзу. Повну відповідальність за зміст публікації несе громадська організація "Білоруський зелений хрест". Вона ні в якому разі не повинна розглядатися як відображення офіційної позиції Європейського союзу.