Музейное пространство Гомельщины и Черниговщины
Проект "От партнерства местных музеев к широкому трансграничному культурному сотрудничеству"

А що сьогодні в музеї?

Ральченко Ірина, директор Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.

У своїй відомій книзі «Життя музею» О. Крейн, директор Державного музею О. Пушкіна в Москві, дуже влучно підмітив, що життя музею — це ланцюжок нових оновлень та народжень [2, с. 7]. Але для того, щоб це відбувалось, потрібно дати відповідь на важливе питання: «Музей — кладовище мистецтва чи територія художнього руху та культурних інновацій?», яке свого часу поставив під час одного з «круглих столів», проведеного міжнародним Благодійним Фондом «Ейдос» у травні 2007 р., директор інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, відомий український художник Віктор Сидоренко.

Дійсно, з того часу, як епоха Просвітництва подарувала світу Музей (перші публічні музеї — так званий «Кабінет Амербаха» в Базелі — 1661 р. і Ешмолівський музей при Оксфордському університеті — 1683 р.), ця інституція зазнала найрізноманітніших змін [1, с. 24]. За більш ніж 200-річну історію склалось безліч концепцій існування і організації музею.

Вже на початку XX століття все більше говорять про кризу музею, в ньому починають відчувати присмак неживого, відірваності від життя. З точки зору складування, збирання неосяжних архівів, відірваних від їх безпосереднього середовища, бездумного змішування — музей дійсно стає тим самим останнім притулком, мистецьким цвинтарем.

Стає очевидним, що одним з найважливіших завдань музею сьогодні, особливо музею сучасного мистецтва, є робота з контекстом буття творів, створення цього контексту в стінах самого музею.

Поява в XX столітті нових видів мистецтва — об»єктів, інсталяцій, перформансів, медіа-арту призвела до того, що класичний музейний простір, призначений перш за все для розвішування двовимірних творів на стінах і розміщення тривимірної скульптури, кардинально змінює свій вигляд.

Стара схема роботи музеїв «експозиція — екскурсовод — екскурсія — відвідувач» відходить у минуле. Застаріла «споглядально-просвітницька» модель змінюється на так звану гедоністичну, яка має розважати і заспокоювати, хвилювати і провокувати, створювати настрій і, звичайно, залишати враження. У сучасному світі люди постійно зазнають стресу, вони перевантажені на роботі, втомлюються від побутових проблем, тому в закладах культури шукають можливість відволіктись, а якщо вже навчатись, то в ненав’язливій формі.

Сучасний світовий концепт музейної діяльності — це «відпочинок — знання — настрій — враження», тобто задоволення потреб відвідувачів. Їх, до речі, в розвинутих країнах світу в музеях уже давно вважають і називають клієнтами.

Тобто, оновлюючись і набуваючи некласичних форм, музеї продовжуватимуть своє існування. Розуміючи це, наш заклад запровадив нові форми і методи роботи, які вкладаються у нову парадигму діяльності музеїв, зазначену в установчих документах Міжнародної ради музеїв (ІКОМ), де «музеї — це неприбуткова постійно діюча інституція, яка служить суспільству та його розвиткові і для цього збирає, зберігає, досліджує, популяризує та експонує матеріальну і нематеріальну спадщину людства, а також об’єкти довкілля, з метою вивчення, навчання та для естетичного задоволення» [3, с. 16]. Таким чином, музей сформулював нову місію, яка звучить як «Збереження, знайомство, задоволення» і відповідно до якої у нас з’явились і діють такі інноваційні проекти як «Музичні зустрічі в музеї», «Драматичний простір художнього музею», «Ніч у художньому музеї», «Музейний кінозал», «Мобільний музей» тощо.

Одним з найуспішніших у цьому контексті можна назвати проект «Музичні зустрічі в музеї», започаткований 25 березня 2006 року концертом-бесідою «Шедеври російської музики» за участю заслуженого артиста України Геннадія Дем’янчука

Діалог музики і образотворчого мистецтва — головна складова проекту. Реальна у часі візуалізація полотна голландського художника Гендріка Яна Тербрюггена «Концерт» (1626) через віртуозне виконання верджинальної музики якнайкраще вдалася народній артистці України, професору, викладачу Київської консерваторії Наталії Свириденко.

Благодійні концерти, імпрези до ювілеїв всесвітньовідомих композиторів, авторські вечори, концерти народної музики — такий діапазон цього мистецького проекту. [4, с. 44].

Відкритість музею до театральних експериментів засвідчує проект «Драматичний простір художнього музею», реалізований спільно з акторами Чернігівського Молодіжного театру (Мал. 1). Театрально-музейна взаємодія розкривається у можливості «оживлення» акторськими імпровізаціями музейних експонатів. За втілення нових експериментальних ідей нетрадиційного театру в музейному просторі (Мал. 2) актор Роман Покровський 2012 року став лауреатом обласної премії імені Михайла Коцюбинського.

Музей є не лише ініціатором нових інноваційних проектів, але й активно підтримує міжнародні мистецькі акції. Вже з 2010 року традиційним стало проведення «Ночі в музеї».  У рамках цього проекту щорічно 18 травня у виставкових залах та на подвір’ї музею відбуваються інтерактивні екскурсії, театралізовані дійства, концерти, перформанси, дефіле, лекції, зустрічі з художниками, конкурси, які збирають численних шанувальників мистецтва.

Синтезом кіно та образотворчого мистецтва став ще один проект — «Музейний кінозал», який проходить у форматі кінолекторію. Його учасники мають змогу почути мистецтвознавчі розповіді куратора про історію світового мистецтва, про реальні події, що лягли в основу фільмів, переглянути відібрані кіноматеріали про іменитих і маловідомих художників, про створення світових шедеврів. Відвідувачі висловлюють свої думки, дискутують, спілкуються, обмінюються записами фільмів, висловлюють побажання щодо наступних тем кінолекторіїв.

Одним з наймолодших є науково-освітній проект «Мобільний музей».  Його мета — популяризація музейної колекції та залучення нових шанувальників музею шляхом пересувних виставок. Це позамузейна форма роботи, яка реалізовується здебільшого у загальноосвітніх закладах міста. Тому спонукання до творчості, розвиток асоціативного мислення є складовими проекту і орієнтовані на естетичний розвиток дитини.

Декілька років поспіль користуються попитом майстер-класи, які проводять співробітники музею спільно з майстрами народної творчості (Мал. 3).

Під час літніх пришкільних таборів замість звичних екскурсій дітям пропонують зробити власноруч вироби з глини, бісеру, валяння тощо, з метою ознайомлення з українськими народними ремеслами, їх історичними витоками і сучасним використанням.

Реалізуючи ці проекти, ми також працюємо над їхньою візуалізацією та промоушеном. Зокрема, створено відеофільм «Драматичний простір художнього музею», який став переможцем III Всеукраїнського музейного фестивалю у м. Дніпро 2011 року. Ділимось також набутим досвідом із колегами. Зокрема, у 2010 році музей спільно з Чернігівським міським благодійним Фондом Розума за підтримки Посольства США в Україні зреалізував проект «Музей як культурний осередок: досвід та інновації» для представників музейних закладів області. Музей плідно співпрацює зі ЗМІ, має свій сайт, WI-FI зону, що сприяє поширенню інформації про музейні події та створенню позитивного іміджу музею як культурно-мистецького осередку місцевої громади.

На часі — здійснення нових проектів, таких як «Сад Рівності», за допомогою якого буде не тільки облаштовано рекреаційну зону музею, але й створено нову музейну експозицію під відкритим небом з елементами інклюзії для людей з особливими потребами.

Отже, як бачимо, Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана готовий і надалі виконувати важливу освітньо-виховну функцію, бути інтегрованим у загальнокультурний простір регіону та України в цілому.

  1. Котлер Н., Котлер Ф., Котлер В. Музейний маркетинг і стратегія: формування місії, залучення публіки, збільшення доходів і ресурсів, — К.: Видавничий дім «Стилос», 2010.
  2. Крейн А. Жизнь музея, — М.: Советская Россия, 1979.
  3. Музей: менеджмент і освітня діяльність [Упор. Г. Артс, З. Мазурик] — Львів: Літопис, 2009.
  4. Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана.Альбом [Упор. І. Ральченко, Д. Янчук] — Фамільна друкарня huss, 2014.

Публікація була підготовлена за підтримки Європейського союзу. Повну відповідальність за зміст публікації несе громадська організація "Білоруський зелений хрест". Вона ні в якому разі не повинна розглядатися як відображення офіційної позиції Європейського союзу.