Музейное пространство Гомельщины и Черниговщины
Проект "От партнерства местных музеев к широкому трансграничному культурному сотрудничеству"

Тексты украинских музеев

Портрет Івана Скоропадського


Художник Степан Землюков. Полотно, олія

Автор полотна Степан Землюков, син талановитого придворного живописця родини Ґалаґанів. Навчався живопису у Петербурзі, у травні 1843 року повернувся в Україну, в село Дігтярі. Степан Землюков в основному працював як копіїст. Тому зображення гетьмана – це живописна варіація, в основі якої гравюра Олексія Осипова, вміщена в «Історії Малої Росії» Дмитра Бантиш-Каменського.

Погрудне зображення гетьмана вписане в овал. Голова подана у тричетверному повороті. Портрету притаманна синьо-зеленувата холодна гама. Елементом портрету є пейзаж, який використано як елемент «оживлення», що було доволі поширеною практикою з кінця XVII століття. Ліворуч від гетьмана зображено колону з гербом, над ним дата – 1708 (це дата обрання Івана Скоропадського гетьманом України). Деталі портрету герб, козацький одяг, панагія підкреслюють статусність портретованого.

Подробнее...

Портрет Ірини Антонівни Ґалаґан


Художник Федір Землюков.
Полотно, олія

Ірина Антонівна Ґалаґан, в дівоцтві Милорадович. Дружина Григорія Івановича Ґалаґана. Парний до портрета чоловіка, в якому прослідковуються характерні ознаки пластичної манери Федора Землюкова – зображення напівфігури в тричетвертному повороті направо і з однаковим положенням рук, які ніби сховані за предмети. Це говорить про те, що він не вивчав анатомії, якій слідували академісти. Типовою рисою його робіт є також дещо збільшене зображення голови в

порівнянні з тулубом. Однак манера письма – витончене лесування в моделюванні обличчя, ретельно виписані аксесуари, монохромний чорно-охристий колорит – свідчить про непересічний талант художника-самоука.



Подробнее...

Портрет Катерини Василівни Ґалаґан (Гудович)


Художник М. Потапов. Полотно, олія

Катерина Василівна – дружина Павла Ґалаґана, уроджена графиня Гудович. На портреті жінка похилого віку, що сидить в кріслі, злегка повернувшись наліво. Портрет, скоріше за все, є парним портретом до портрета чоловіка. Портрет написано професійним майстром в академічній манері. Ретельно виписані аксесуари. Рука майстра відчувається у витонченому лесуванні обличчя та рук. Вираз обличчя одухотворений, що вказує на елементи романтизму у творчій манері художника.





Подробнее...

Портрет Катерини Павлівни Ламсдорф-Ґалаґан


Художник М. Потапов. Полотно, олія

Катерина Павлівна Ламсдорф-Ґалаґан – племінниця Григорія Павловича Ґалаґана, господиня Сокиринського палацу, яка зберегла та поповнила родинну колекцію.

Великий парадний портрет, скоріше за все парний до портрета Миколи Костянтиновича Ламсдорф-Ґалаґана роботи Федора Бухгольця, який зберігається у фондах музею.

Портрет виконаний в лаконічній манері, без зайвих аксесуарів. Увага зосереджується на обличчі портретованої – спокійному, але рішучому, як і належить справжній господині.





Подробнее...

Портрет Костянтина Миколайовича Ламсдорф-Ґалаґана


Художник Федір Бухгольц.
Полотно, олія





Автор портрету Федір Бухгольц знаний як майстер історичного та портретного живопису, графік та педагог. Як художник-реаліст сформувався під впливом передвижників. Навчався в Академії мистецтв, по закінченні якої жив і працював у Петербурзі. Був членом та експонентом декількох художніх об’єднань.

На жаль, поки залишаються нез’ясованими обставини створення цього портрета. Але на ньому оригінальний підпис Ф. Бухгольця і датування – 1898 рік. Парним до нього є портрет його дружини Катерини Павлівни Ламсдорф-Ґалаґан, племінниці Григорія Павловича Ґалаґана, представниці 8 покоління цього знаного роду, зважаючи на заслуги якого родині Ламсдорф згідно з Указом імператора було надано право мати подвійне прізвище – Ламсдорф-Ґалаґан.

Ці роботи продовжують традицію зображення подружніх пар у родинній галереї.

Портрети Костянтина Миколайовича та Катерини Павлівни приблизно одного розміру, виконані в реалістичній манері, хоча й мають деякі стильові відмінності зважаючи на те, що виконані різними авторами. Так, портрет дружини роботи М.Потапова більш камерний, романтичний, тоді як портрет чоловіка парадний, урочистий.

Костянтин Миколайович Ламсдорф-Ґалаґан належав до відомого дворянського роду Ламсдорфів, курляндських німців, які у 18 столітті перейшли на службу до російського царя. На портреті Ф. Бухгольца зображено Костянтина Миколайовича у повній парадній формі з численними нагородами та військовими відзнаками.

Подробнее...

Портрет Марії Павлівни Ґалаґан


Художник Конон Федорович Юшкевич-Стаховський. Полотно, олія

Про автора портрету Конона Федоровича Юшкевича-Стаховського відомо небагато. Виходець з дрібнопомісних дворян, мандруючий художник. Писав портрети на замовлення.

Портрет Марії Павлівни Ґалаґан – дочки Павла і Катерини Ґалаґан, сестри Григорія Павловича Ґалаґана. Вона вийшла заміж за графа Павла Комаровського, мала двох дітей – Євграфа та Катерину, яка вийшла заміж за графа Костянтина Миколайовича Ламсдорфа. Височайшим повелінням дозволено подвійне прізвище Ламсдорф-Ґалаґан, яке переходило старшому сину в роді.

В музеї зберігається два портрети, підписані “знаменитим художником Кононом Федоровичем, який писав з натури хорошо”. Представлений поясний портрет молодої жінки в блакитній сукні з білим мереживним коміром є первинним, з якого був зроблений варіант у бузковому вбранні.

Подробнее...

Портрет напольного гетьмана (ймовірно Мазепи)


Художник Олексій Волосков. Полотно, олія

Творчість митця, його живописна манера з характерною для нього ретельністю і точністю зображення, привернули увагу Григорія Павловича. Він і запросив до себе у Сокиринці Олексія Волоскова для практичних занять терміном на два роки. Саме тут і були написані відомі твори «Готичний місток у Сокиринському парку», «Церква у Сокиринцях» та «Садиба Григорія Павловича Ґалаґана у Лебедицях», яку і пропонуємо розглянути.

Садиба в Лебединцях стала первістком відродженого українського архітектурного модерну. За призначенням – «будинок для гостей», за формою – народна традиційна «хата на дві половини», збудована на замовлення і коштом власника садиби за проектом петербурзького академіка архітектури Євгена Червінського. Власник садиби так сформулював свою мету: «щоб відродилась наша архітектура так, як відродилась наша поезія в устах поетів».

Ймовірно, для підсилення цього образу старосвітськості, О. Волосков написав цю роботу в стилі народної картини з її неодмінними атрибутами: садочком, хатинкою, вміщеними в овал.

Подробнее...