Петреченко Ирина Евгеньевна, кандидат исторических наук, доцент, Национальный университет «Черниговский коллегиум» им. Т.Г. Шевченко.

В останній чверті XVIII — на початку ХІХ ст. на теренах Лівобережної України російським урядом було проведено низку адміністративно-територіальних реформ, метою яких була уніфікація устрою краю відповідно до загальноімперських стандартів. Кожен етап таких перетворень супроводжувався підготовкою описів новостворюваних адміністративно-територіальних одиниць [1–4]. Зокрема, незадовго до ліквідації намісництв Лівобережної України та створення Малоросійської губернії, до Чернігівського намісництва була приєднана частина території Мінської і Волинської губерній [5]. У зв’язку з цим було впорядковане «Камеральное описание пришедшей от Минской и Волынской губернии к Черниговскому наместничеству части и устроенной в ней Речицкой округи». Рукопис під такою назвою зберігається у Російському державному військово-історичному архіві у Москві [6]. Опис має вигляд зшитку в картонній обкладинці доволі великого формату. Рукопис жен етап таких перетворень супроводжувався підготовкою описів новостворюваних адміністративно-територіальних одиниць [1–4]. Зокрема, незадовго до ліквідації намісництв Лівобережної України та створення Малоросійської губернії, до Чернігівського намісництва була приєднана частина території Мінської і Волинської губерній [5]. У зв’язку з цим було впорядковане «Камеральное описание пришедшей от Минской и Волынской губернии к Черниговскому наместничеству части и устроенной в ней Речицкой округи». Рукопис під такою назвою зберігається у Російському державному військово-історичному архіві у Москві [6]. Опис має вигляд зшитку в картонній обкладинці доволі великого формату. Рукопис нараховує 14 аркушів (28 сторінок). Текст переписано чітким скорописом кінця XVIII ст. однією людиною.

«Камеральное описание… Речицкой округи» датовано 29 січня 1796 р. Цілком ймовірно, що упорядкував пам’ятку землемір Конотопського повіту Павло Стопановський — саме його підписом завірено текст Опису. Як зазначено заголовку, всі статистичні дані щодо обліку людності Речицької округи запозичені з «вновь сочиняемой ревизии» (ймовірно, ревізії 1795 р.).

"А в какой пункт музейного маршрута отправились бы вы?" — гости третьей по счёту выставки "Днепровский паром" в художественной галерее А. Исачёва складывали бумажные кораблики и вешали их около понравившихся рисунков. А ученикам Речицкой школы искусств, посетившим выставку, художники предложили дополнить экспозицию рисунками о своём городе.

В экспозицию выставки вошли материалы из "путевых дневников" — зарисовки городских пейзажей, зданий и памятников, музейных экспонатов и портретов музейщиков. Работы были созданы во время международного художественного пленэра, проходившего с 1 по 14 августа в рамках проекта. Его участниками стали двадцать художников из Беларуси, Украины и Латвии. Во время пленэра они посетили музеи Гомеля, Ветки, Речицы, Лоева, Брагина, Хойников (Гомельская область), а также Чернигова, Любеча, Седнева, Репок (Черниговская область). Двигаясь по музейному маршруту, художники знакомились с экспозициями музеев, историей городов и региона в целом.

Знакомство с Речицей, история которой насчитывает восемь столетий, состоялось благодаря сотрудникам Речицкого краеведческого музея Людмиле Коноваловой и Наталье Серновой.

Во время экскурсии участники пленэра узнали об уникальной милоградской археологической культуре, которая существовала на этой территории в эпоху раннего железного века, и об истории города. В XI–XIII вв. им владели киевские и черниговские князья, что особенно интересно в контексте трансграничного межмузейного маршрута. А в XVI в. Речица оказалась в числе первых белорусских городов, получивших магдебургское право. Художники увидели знаменитый речицкий герб "Погоня", который у города появился ещё пятьсот лет назад, а также макет укреплённого городища, воссозданный по карте времен войн с Богданом Хмельницким.