Музейное пространство Гомельщины и Черниговщины
Проект "От партнерства местных музеев к широкому трансграничному культурному сотрудничеству"

Современные музеи как дорога к прошлому

Киштымов Андрей, кандидат исторических наук, сотрудник Республиканской лаборатории историко-культурного наследия Центра исследований белорусской культуры, языка и литературы Национальной академии наук Беларуси, член Белорусского национального комитета ICOMOS, заслуженный деятель туризма Украины.

На наш взгляд, музейное дело имеет 200-летнюю историю. Конечно, его истоки при желании мы можем отыскать и в глубокой древности, но, как особое явление культуры, и — как научное учреждение, музеи существуют последние два века. Солидный возраст, но все чаще мы слышим вопрос: Выдержат ли музеи испытание современностью? Образно говоря: Не пора сдать музеи — в музей?

Времена изменились. И музеям следует избавиться от иллюзии, что за их стенами толпятся толпы потенциальных посетителей, а задача музейщиков — помочь им найти вход в музей.

Современный музейный «конструктивизм» подтверждает кризисное состояние старого, классического, музейного дела. И, со своей стороны, представляет попытки найти ответ на этот кризис. Рассмотрим и попытаемся оценить некоторые музейные новации. Сразу отметим — некоторые из них практически опровергают старую аксиому: фундамент каждого музея — его фонды.

Подробнее...

Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця" як містоутворюючий чинник Батурина

Сердюк Наталія, завідуюча відділом науково-просвітницької роботи Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Закладу, який маємо честь представляти, цього року виповнилося 25 років з дня заснування. Зв’язок музейного закладу і міста триває з 1975 року, часу заснування Батуринського історико-краєзнавчого музею. 14 червня 1993 року на його базі створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», спочатку як комунальний заклад Чернігівської обласної ради.

У 2006 році з ініціативи Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської обласної ради заклад було переведено в управління Міністерства культури України, а за рік, у листопаді 2007 році, Указом Президента України В. Ющенка закладу присвоєно статус національного. Наступного року в унісон із заповідником селищу Батурин було надано статус міста. Відтоді написана не одна славетна сторінка плідної співпраці заповідника, міста, районної і обласної гілок влади. Міська влада сприяла вирішенню питань землевпорядкування і землевідведення, вже котрий рік сприяє організації заходів патріотичного спрямування, у тому числі обласного, ба, навіть державного значення.

Не випадково, з самого початку створення музейного закладу в Батурині селищна (міська) влада працювала в тандемі з музеєм, пізніше заповідником, особливо активно за каденції нинішнього міського голови Леоніда Душі.

Подробнее...

Формы работы ГУК "Музей битвы за Днепр" с местным сообществом в целях развития исторической и культурной среды населенного пункта

Семашко Ксения, старший научный сотрудник Государственного историко-культурного учреждения «Музей битвы за Днепр».

Историческая и культурная среда определена разнообразием сообществ населенного пункта на разных этапах его развития. Историческая и культурная среда соединяет в себе прошлое с настоящим, традицию с современностью, культуру повседневности и бытия местного населения, подталкивая, при этом, современника в определенной мере самостоятельно познавать прошлое.

В работе с посетителями сотрудниками Музея битвы за Днепр используются традиционные формы работы, однако они претерпевают изменения: от пассивного восприятия и изучения истории и культуры — к активному, деятельному вкладу, как сотрудников музея, так и различных групп посетителей в сохранение и развитие культурной и исторической среды населенного пункта.

Для работы музея с посетителями школьного возраста используется одна из базовых форм культурно-образовательной деятельности — игра. Внедрение этой своеобразной формы для сохранения и интерпретации наследия района имеет положительный результат, как нам кажется, нам удалось выработать парадигмы осознания юными жителями Лоева исторического и культурного наследия.

Сотрудником музея был разработан сценарий игры-путешествия «Лоева Гора. Discover». Игра направлена на формирование заинтересованности у подрастающего поколения и его семьи в изучении и сохранении историко-культурного наследия; популяризацию исторического и культурного наследия, объектов природы Лоевского района; знакомство с историко-культурной и природной средой города [5].

Подробнее...

Работа Государственного учреждения культуры "Музей битвы за Днепр" по развитию музейной деятельности, внедрению новых форм и методов работы

Стадникова Римма, директор Государственного историко-культурного учреждения «Музей битвы за Днепр».

В условиях современной динамики общественного развития для обучения и воспитания подрастающего человека исключительно важны связь с прошлыми поколениями, формирование культурной и исторической памяти. Чтобы проникнуться такими чувствами, молодому человеку недостаточно только прочесть, посмотреть или услышать нужную информацию, но и необходимо получить объективное историческое знание. Это возможно осуществить только в музее, благодаря эффекту первичности, достоверности и наглядности экспонируемых ценностей истории и культуры. Здесь связь времен ощущается в конкретном предметном представлении, появляется возможность научить, как бы видеть историю, представлять все то, что стоит за предметом, понимать, что предметы вчерашнего и сегодняшнего дня — определенные звенья в цепи времени.

Музейная образовательная среда, использование разнообразных форм и методов в работе выступают действенными средствами в приобщении посетителей к ценностям материальной и духовной культуры, к историко-культурному наследию, формируют патриотизм. С другой стороны, благодаря эстетической составляющей музея, в этой среде происходит развитие визуального мышления, нравственных основ личности, художественного вкуса, вырабатывается умения: оценивать предметы музейного значения, слышать и вести диалог.

Подробнее...

Мистецькі проекти у просторі меморіального музею (з досвіду роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського)

Коцюбинська Наталія, заступник директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М. Коцюбинського.

Сучасний музей вже давно перестав бути тільки місцем для зберігання та експонування колекцій старовини. В першу чергу, сучасний музей — це місце для спілкування, для зустрічей і дискусій, для відпочинку та отримання нових вражень, місце, де кожен відвідувач може задовольнити свої естетичні потреби, адже, як стверджує Ф. Вайдахер: «До специфічних завдань музею належить не інформування, а створення можливостей для емоційного переживання» [1, с.184].

Над виконанням цього завдання і працюють співробітники Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського. Певно, вже самі відвідини будинку письменника, де в єдиному просторі поєдналися таємничий світ творчості і життєві будні творця, викликають у людей певні емоції і переживання, можливість доторкнутись до неповторної атмосфери родинного затишку, комфорту залишаться в пам’яті надовго. Але цього замало, щоб відвідувач знову й знову повертався до музею. Ми постійно мусимо пропонувати новий музейний продукт для зацікавлення містян і тільки тоді, коли це буде цікаво для них, музейні зали не пустуватимуть.

Саме тому, наприкінці 2013 року, проаналізувавши основні показники діяльності музею і помітивши зниження кількості відвідувачів, колектив нашого музею розпочав роботу у новому для себе напрямку. Було розроблено кілька цікавих проектів, розрахованих на різні вікові категорії, які з успіхом втілювались у життя протягом кількох років. Звісно, що найвдячніша аудиторія — це діти, і тому перші наші спроби спрямовувались на залучення до музею якомога більше дітвори.

Подробнее...

А що сьогодні в музеї?

Ральченко Ірина, директор Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.

У своїй відомій книзі «Життя музею» О. Крейн, директор Державного музею О. Пушкіна в Москві, дуже влучно підмітив, що життя музею — це ланцюжок нових оновлень та народжень [2, с. 7]. Але для того, щоб це відбувалось, потрібно дати відповідь на важливе питання: «Музей — кладовище мистецтва чи територія художнього руху та культурних інновацій?», яке свого часу поставив під час одного з «круглих столів», проведеного міжнародним Благодійним Фондом «Ейдос» у травні 2007 р., директор інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, відомий український художник Віктор Сидоренко.

Дійсно, з того часу, як епоха Просвітництва подарувала світу Музей (перші публічні музеї — так званий «Кабінет Амербаха» в Базелі — 1661 р. і Ешмолівський музей при Оксфордському університеті — 1683 р.), ця інституція зазнала найрізноманітніших змін [1, с. 24]. За більш ніж 200-річну історію склалось безліч концепцій існування і організації музею.

Подробнее...

Сосницький літературно-меморіальний музей О.П. Довженка в контексті життя краю

Ярмуш Ольга, заступник директора з наукової роботи Сосницького літературно-меморіального музею О.П. Довженка.

Сосницький літературно-меморіальний музей Олександра Довженка функціонує з 1960-х рр. і сьогодні це — єдиний музей видатного режисера і кіномитця у світі.

Наш музей — це мономузей сільського типу.

Головний акцент у ньому на автентику дитячого світу митця, хоча літературно-меморіальна частина: 3 невеликі виставкові зали та кінозал — презентують доросле життя режисера, становлення його як професіонала, злети, падіння, фільмографію.

Основна робота, яку ми проводимо послідовно: збір інформації про Олександра Петровича Довженка та його оточення. А також — краєзнавчо-етнографічні дослідження, як презентація побуту та традицій краю, де сформувався і виріс режисер.

Подробнее...

Корюківський музей як культурно-освітній центр та відкритий громадський простір

Бабич Людмила, директор Корюківського історичного музею.

Стаття розкриває шляхи перетворення музею зі сталого місця зберігання артефактів культурної спадщини на відкритий та динамічний громадський простір соціальної взаємодії за останні 5 років.

Корюківський музей був створений рішенням виконавчого комітету Корюківської районної ради народних депутатів у 1980 році як Музей бойової і трудової слави. Сьогодні засновником музею є Корюківська міська рада. Музей має площу 250 кв. м. Експозиція музею розміщена в п’яти залах і охоплює проміжок часу від палеоліту до сучасності. Один із залів виставковий.

Сьогодні музей своє майбутнє вбачає в утриманні балансу між традиційними функціями музейного закладу та інноваційними технологіями, інтерактивністю. Для себе, поки що, ми знайшли два шляхи — спеціалізуватися на вузькому краєзнавчому матеріалі і пропонувати інтерактив, в якому відвідувач може отримати не лише нові знання, а й спробувати освоїти їх на практиці. Для цього можна і потрібно прив’язувати краєзнавчий матеріал до місцевості, проводити пішохідні екскурсії та квести. Це завжди викликає зацікавлення у дорослих і ажіотаж у дітей.

Так, 2018 року до Дня сім’ї Корюківським історичним музеєм спільно з КММГО «Альтернатива» було організовано та проведено родинний квест — «Солодкий скарб Омеляна Каруки». Головне завдання — скласти карту захованого скарбу і відшукати його. Пройти квест — це чудова нагода для родин попрацювати єдиною командою, провести час на свіжому повітрі та отримати незабутні враження.

Подробнее...

Місцева громада в музеї: від пасивності до партиципасивності

Зоць Тетяна, директор Прилуцького краєзнавчого музею імені В. Маслова.

Д. Камерон запропонував розглядати музей як специфічну комунікативну систему, у якій відвідувач розглядається як повноправний суб’єкт музейної діяльності.

Слід зазначити, що музеї не існують осторонь культурних, суспільних та історичних процесів — вони є повноцінними свідками, учасниками й навіть творцями змін. У результаті останніх політичних подій, які відбулися в нашій країні, зростає прагнення суспільства більше дізнатися про свою історію, культуру, традиції. Громада поступово переходить від пасивності до активних дій, а точніше до участі в цих процесах — партиципативноті.

З одного боку, здавалося, музей має чітко врегульоване поле щодо своєї діяльності, що визначається в першу чергу Законом України «Про музеї та музейну справу». Але з іншого, як виявляється, нині суспільству не байдуже, що відбувається в житті сучасних музеїв, і воно може вимагати свого бачення висвітлення тих чи інших подій. Для цього в музеях існують дорадчі органи, які уповноважені певною мірою рекомендувати або ж і впливати на роботу закладу. Тож виникають питання: чи є громада лише пасивним споживачем музейних послуг? чи вона може брати участь в роботі музею та впливати на те, якою установі бути завтра?

Подробнее...

Мясцова суспольнасць і музеі: ад пасіўнасці да партыцыпатыўності

Генадзь Сівохін, старэйшы навуковы супрацоўнік Беларускага навукова-даследчага цэнтра электроннай дакументацыі.

У апошнія гады даволі часта і шмат гучаць модныя цяпер словы кшталту «урбанізм» і «партыцыпатыўная культура». Вельмі часта — не проста ў сувязі з пераасэнсаваннем ролі мясцовай супольнасці ў жыцці і ўстойлівым развіцці пэўнага рэгіёну, але і ў кантэксце ўключэння ў гэтыя працэсы мясцовых музеяў. У лепшых традыцыях падаецца гэта як «прагрэсіўны» ўплыў Захаду — мяркуецца, што музеі павінны ўключацца ў пераасэнсаванне ролі мясцовай супольнасці.

«Але ж ці так яно новае і невядомае нам?» — пытанне, якое заўсёды хочацца задаць у сувязі з гэтым. Дый ці не прывядзе сляпое капіяванне формаў сучаснай партыцыпатыўнасці да дэградацыі мясцовых музеяў у сацыякультурныя пляцоўкі з нявызначаныя мэтай, місіяй і роляй у жыцці гэтых самых мясцовых супольнасцяў?

Подробнее...

Сучасні засоби вивчення музейної аудиторії. Практичний досвід Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського

Трухан Олена, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського.

Останні роки робота з музейним відвідувачем в Україні надзвичайно урізноманітнилась. Переважна більшість українських музеїв застосовує інтерактивну форму роботи, відгукуючись на запит часу. Музейні працівники, з метою залучення нових цільових груп відвідувачів змінюють експозиції, пропонують нові виставки, заходи, квести, концерти, реконструкції певних історичних подій, рухаючись в тому ж напрямку, що і західні музеї. Цим можна тішитись, але чи відвідувач так само сприймає нашу роботу як і ми? Чи те, що нам здається цікавим, креативним і сповненим глибокого змісту, так само оцінюється музейним відвідувачем? Мабуть, це не завжди так. І чим більше музей буде знати про своїх гостей, тим краще він зможе задовольнити їхні очікування.

За останні роки з’явилися різні професійні компанії, які спеціалізуються на вивченні відвідувачів, і готові зробити це і для музеїв. Але робота таких компаній коштує дорого, тому більшість українських музеїв не можуть дозволити собі їхні послуги. Проте, вивчати відвідувачів можна, і необхідно, самим. Для цього існують доволі доступні засоби.

В цій статті хотілося б поділитися практичним досвідом Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, який був напрацьований його співробітниками протягом останніх років.

Подробнее...

Музеї ХХІ сторіччя: особисте бачення

Луцька Валентина, завідуюча науково-методичним відділом Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського.

Питання, яким буде музей ХХІ ст., яка модель (класичний музей, екомузей, видовищний музей нового типу, «музей без стін», «стіни без музею») отримає пріоритет, є дискусійне.

Еволюція поглядів на музей привела до виникнення нової музейної ідеології, системи уявлень про музей, як соціокультурної інституції, здатної виконувати більш активну роль у суспільстві. У Квебецькій декларації, прийнятій 13 жовтня 1984 року були піддані ревізії традиційні уявлення про музей, який вважався сховищем музейних предметів та був науководослідним центром [3, с. 21]. Основними принципами нової музеології є позиціювання музею як інструменту соціальних та культурних перетворень, який слугує конкретним міським та сільським громадам.

Відвідувачі музею мають не просто отримувати якісь абстрактні знання або естетичні враження, а відчувати причетність до історії та самобутності своєї власної громади. У ХХІ ст. музеї повинні вийти за рамки традиційних завдань та функцій: ідентифікації, консервації і просвітництва — і перейти до виконання більш широких програм, які дозволять їм активніше брати участь у житті соціуму і повніше інтегруватися в оточуюче середовище [1, с. 2].

Подробнее...

  • 1
  • 2